![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Як написано в багатьох путівниках: Антонієві печери – це найдивовижніше місце в Чернігові, яке обов’язково треба відвідати. Вони могли потрапити у список «7 чудес України», але трошечки не дотягнули. Мені ж, чесно кажучи, не дуже подобаються такі місця. Я ніколи не був в печерах Києво-Печерської лаври і побачити щось схоже в іншому місті вийшло майже випадково. Довго вагався, чи варто на це витрачати свій час.
Отже трохи історії. За старовинним літописом Антоній Печерський (той самий, що заснував Києво-Печерську лавру) приїхав до Чернігова, рятуючись від київського князя Ізяслава до чернігівського князя Святослава. Антонію сподобалися Болдині гори, і він викопав в них першу печеру, де заснував монастир. Із наземних споруд того часу, наскільки мені відомо, збереглася лише Іллінська церква.
Все інше (келії монахів, храми) знаходилося під землею. Монахи жили там кілька століть, їжу їм спускали під землю, так само під землею багато хто з них був похований.
Під землею зберігається постійна температура плюс п’ять градусів, але монахи майже ніколи не хворіли, принаймні так стверджується в легендах. До речі, за однією з легенд є підземний хід між Антонієвими печерами та Києво-Печерською лаврою.
Але в первісному вигляді печери до наших часів не збереглися. Чернігів був зруйнований монголо-татарами і відновлення печер почалося лише через багато десятиліть.
Хоча природні умови і дозволяли використовувати лише природні матеріали, але час добре робить свою справу, тож зараз багато переходів укріплено металевими арками та арматурою.
Зараз довжина підземних приміщень і переходів складає близько 350 метрів, а глибина від двох до дванадцяти метрів. Також під землею збереглися три храми.
Печери розташовані на кількох рівнях з переходами між ними. Навіть зараз ще тривають пошуки нових лабіринтів, бо за деякими відомостями знайдена частина складає лише приблизно 20 відсотків від загальної території монастиря.
Не скрізь можна пройти туристу, на деяких лазах стоять решітки і багато хто з відвідувачів залишає там монети. Може інколи їх збирають на розвиток печерного комплексу, принаймні чув, що так роблять з монетами в фонтанах туристичних місць.
А це найширший з тунелів. До речі, відчуття від перебування в підземному монастирі дуже цікаві, особливо, якщо відвідувати його самому, коли інших туристів немає. Добре, що навіть заради одного туриста в печерах вмикають світло.
Незвичні умови не дозволяли використовувати дерев’яні ікони в підземних храмах, тож виготовлялися замість дерев’яних цегляні або залізні.
Після того, як побував в печерах, переконався що це найцікавіше місце в Чернігові, яке не варто залишати без уваги. Нажаль храми під землею зараз вже не працюють, а використовуються печери лише як туристичний об’єкт.
Отже трохи історії. За старовинним літописом Антоній Печерський (той самий, що заснував Києво-Печерську лавру) приїхав до Чернігова, рятуючись від київського князя Ізяслава до чернігівського князя Святослава. Антонію сподобалися Болдині гори, і він викопав в них першу печеру, де заснував монастир. Із наземних споруд того часу, наскільки мені відомо, збереглася лише Іллінська церква.
Все інше (келії монахів, храми) знаходилося під землею. Монахи жили там кілька століть, їжу їм спускали під землю, так само під землею багато хто з них був похований.
Під землею зберігається постійна температура плюс п’ять градусів, але монахи майже ніколи не хворіли, принаймні так стверджується в легендах. До речі, за однією з легенд є підземний хід між Антонієвими печерами та Києво-Печерською лаврою.
Але в первісному вигляді печери до наших часів не збереглися. Чернігів був зруйнований монголо-татарами і відновлення печер почалося лише через багато десятиліть.
Хоча природні умови і дозволяли використовувати лише природні матеріали, але час добре робить свою справу, тож зараз багато переходів укріплено металевими арками та арматурою.
Зараз довжина підземних приміщень і переходів складає близько 350 метрів, а глибина від двох до дванадцяти метрів. Також під землею збереглися три храми.
Печери розташовані на кількох рівнях з переходами між ними. Навіть зараз ще тривають пошуки нових лабіринтів, бо за деякими відомостями знайдена частина складає лише приблизно 20 відсотків від загальної території монастиря.
Не скрізь можна пройти туристу, на деяких лазах стоять решітки і багато хто з відвідувачів залишає там монети. Може інколи їх збирають на розвиток печерного комплексу, принаймні чув, що так роблять з монетами в фонтанах туристичних місць.
А це найширший з тунелів. До речі, відчуття від перебування в підземному монастирі дуже цікаві, особливо, якщо відвідувати його самому, коли інших туристів немає. Добре, що навіть заради одного туриста в печерах вмикають світло.
Незвичні умови не дозволяли використовувати дерев’яні ікони в підземних храмах, тож виготовлялися замість дерев’яних цегляні або залізні.
Після того, як побував в печерах, переконався що це найцікавіше місце в Чернігові, яке не варто залишати без уваги. Нажаль храми під землею зараз вже не працюють, а використовуються печери лише як туристичний об’єкт.
Tags:
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
По-перше, мені випало потрапити до Чернігова весню 2013 року, це було у переддень Великодня. Все навкруги буяло зеленню і місто видалось мені таким собі "садком вишневим коло хати". Отож, ніколи не бачила зимового, такого майже казково-снігового, Чернігова. Але щодо відвідування самих печер, то мені було там не дуже комфортно, не тому що ти блукав у підземеллі, а тому, що у печерах мало освітлення. До того ж наш гід ще на вході попередила, що печери можуть по-різному впливати на здоров'я та самопочуття людей, тож відчуття некомфорності не покидало мене. Легше стало у підземному храмі (до речі, у Вас вийшов дуже вдалий знімок). Бачу, що з'sвилося більше укріплень, хоча одна я би туди не резикнула спускатися :))
no subject