![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Кілька слів стосовно таких важливих елементів інфраструктури, як дитячі майданчики, особливо дитячі майданчики в містах. Перед усім доводиться визнати, що якісних дитячих майданчиків в нашій країні нажаль немає. Звісно можна знайти кілька прикладів, але, якщо вже говорити цілком за країну, то ці кілька штук нічого не змінять.
Причому проблеми тут насправді дві: їх або немає зовсім, як в багатьох східних промислових містах, наприклад, Луганську або Сєвєродонецьку, або є величезна нестача якісних прикладів, як в Черкасах або Полтаві. Трошки поясню що я маю на увазі.
По перше, для чого вони потрібні та якими вони мають бути:
1. В дітей є величезна необхідність гратися і найбільш поширеним місцем для гри як раз і є дитячі майданчики (хоча так само можуть використовуватися, і в радянські часи чудово використовувалися будівництва, посадки, звалища, закинуті полігони, гаражі та інші цікаві місця). Тобто вони обов’язково мають просто бути в наявності пішохідної доступності більшості дітей.
2. Так само в багатьох батьків є бажання, або необхідність «вигуляти» дитину, або просто цікаво провести з нею час. І цю проблему вони також дозволяють вирішити. Хоча наявність торговельних центрів з сучасними дитячими центрами також в цьому допомагають, але всі вони знаходяться в приміщенні, тож саме «вигуляти» там не вийде.
3. Більше вже для здоров’я та фізичного розвитку дуже важливо змушувати дітей рухатися, лазити та стрибати, особливо в наші комп’ютерні часи. Змусити займатися зарядкою не так просто.
4. Розвиток. Дитячі майданчики чудово допомагають розвиватися, вчать боротися з перешкодами, вчать спілкуванню з однолітками, вчать ризикувати і отримувати болючий досвід пошуку межі своїх можливостей.
5. Гарний смак. Як і інше оточення вони повинні змалку прививати гарний смак. І, звісно, з цим пунктом в країні все просто погано.
6. Безпека. Написав цей пункт останнім, але він дуже важливий. Дитячі майданчики повинні бути безпечними хоча й в той самий час повинні надавати можливість ризикувати. Тому з цим все неоднозначно і дуже складно.
Далі кілька слів стосовно їхньої ієрархії.
1. Прибудинкові. Простіше кажучи це ті майданчики, які повинні бути в кожному дворі. Вони спокійно можуть бути маленькими і складатися, наприклад, лише з пісочниці, лазалки та гойдалки. Розмір більше залежить від розміру будинків, але навіть для великих будинків краще, мабуть, кілька маленьких, ніж один великий, щоб не було від нього багато галасу.
2. Районні. Кожен будинок знаходиться в якомусь районі (або в межах якоїсь території) де відбувається весь рух: там є транспорт, або центральні магазини, або місцевий парк, алея чи будинок культури, центральна площа … В кожному районі своє місце, але воно зазвичай є. Тут майданчики вже повинні бути різноманітними, великими та мати безліч різних елементів.
3. Центральні та туристичні місця. Якщо в невеличкому місті таке місце зазвичай лише одне, то в обласних центрах, а тим паче в містах мільйонниках їх вже набагато більше одного. Такі майданчики вже впливають на сприйманні міста чи окремого туристичного місця в цілому і займатися плануванням та проектуванням таких, на мою думку, повинні тільки архітектори. Вони повинні бути унікальними і в жодному разі не бути якимись типовими проектами.
Трошки прикладів. Спочатку стосовно прибудинкових. Тут, як пощастить. Зазвичай їх або немає зовсім, або є щось схоже на це (це в гіршому випадку):
Або в кращому випадку:
Насправді з цим не скрізь погано, а завдяки різним депутатам, кандидатам в депутати або просто великим підприємствам, які розташовані в місті, будинки та двори мають можливість отримати щось схоже на другий варіант. Мабуть, якби не було виборів, то було б все набагато гірше. В більшості варіантів можна побачити штамповані гірки та каруселі, інколи щось індивідуальне. Взагалі, можна сказати, що з цим більш-менш нормально, але депутатів на всіх не вистачає.
Тепер районні. В невеличких селищах та містах тут все залежить від місцевої влади і це один з показників, чи виконує ця влада свої обов’язки. Тут також є варіанти. Наприклад, Золотоноша. Не хочу тут нічого коментувати, але для центрального майданчика в центральному парку міста це … без матюків коментувати неможливо.
Чигирин. Так в місті є величезна туристична частина, але й в звичайному не туристичному парку, можна побачити щось пристойне. Питань стосовно парку в мене виникло багато, але майданчик тут непоганий.
Зачепилівка. Все просто і чистенько.
Конотоп. Тут цікавий приклад, як на мене. Тут вже помітно, що над локацією думали, зробили нормальний паркінг, поруч із штампованими елементами можна зустріти цікаві та оригінальні штуки, але все не так однозначно: деякі гойдалки запросто можуть зламати дітям руку або голову, а взагалом помітно, що це була разова акція і влада на цей дитячий майданчик забила і зараз на ньому все поступово розвалюється та розламується.
Парк Горького в Одесі. Тут все просто. Велика стандартна жовто-зелено-червона штука по якій лазять діти і трошки ще невеличких локацій. На трієчку, але як для не туристичної частини Одеси зійде.
Хоча навіть тут зустрічаються кілька цікавих штук, як, наприклад, такі інтерактивні дошки для найменших. Недорого, але цікаво.
І якщо парку Горького стандартний дитячий майданчик можна пробачити, то що такий майданчик робить в Стамбульському парку мені не зрозуміло. Так він трохи новіший, так там є цікаві штуки, тіпа кубиків для альпіністів, але стандартного там взагалі немає бути. Це ж самий центр мільйонного туристичного міста. Нагадаю, що сам Стамбульський парк виглядає якось так:
Дійсно класний парк, в якому продумано майже все, окрім дитячого майданчику.
Плавно підійшли до центральних майданчиків в великих та туристичних містах. Річ в тім, що з цим в нашій країні все погано. Можна сказати, що їх немає. Їх настільки мало, що можу навести фото тільки трьох з них. Перший – це відома багатьом Пейзажна алея в Києві.
Дитячий майданчик створений українським скульптором Костянтином Скритуцьким і налічує безліч різноманітних ігрових конструкцій.
Другий – це новий дитячий майданчик в уманській Софіївці.
Він не дуже великий, але на ньому вистачає цікавих і оригінальних штук.
І останній – це зовсім маленький ігровий майданчик в центрі Івано-Франківська.
Можливо по країні ще кілька штук знайдеться, то було б цікаво про них дізнатися, а так можу згадати ще наче один в Києві, можливо, новий парк в Кам’янському, теоретично щось повинно бути в Харкові та Дніпрі, але точно пригадати не можу. Наостанок хочу показати кілька фото з інтернету, як в моєму розумінні можуть виглядати оригінальні дитячі майданчики. Берлін (джерело: berlin-playgrounds.de)
Юрмала (джерело: latvia.travel)
Мадрид (джерело: diario.madrid.es)
Варшава (джерело: kidsintheciti.pl)
Лондон (джерело: londontown.com)
Будапешт (джерело: welovebudapest.com)
Можна ще почитати:
- Пейзажна алея
- Рівненська дитяча залізниця
- Рейтинг обласних центрів України
Причому проблеми тут насправді дві: їх або немає зовсім, як в багатьох східних промислових містах, наприклад, Луганську або Сєвєродонецьку, або є величезна нестача якісних прикладів, як в Черкасах або Полтаві. Трошки поясню що я маю на увазі.
По перше, для чого вони потрібні та якими вони мають бути:
1. В дітей є величезна необхідність гратися і найбільш поширеним місцем для гри як раз і є дитячі майданчики (хоча так само можуть використовуватися, і в радянські часи чудово використовувалися будівництва, посадки, звалища, закинуті полігони, гаражі та інші цікаві місця). Тобто вони обов’язково мають просто бути в наявності пішохідної доступності більшості дітей.
2. Так само в багатьох батьків є бажання, або необхідність «вигуляти» дитину, або просто цікаво провести з нею час. І цю проблему вони також дозволяють вирішити. Хоча наявність торговельних центрів з сучасними дитячими центрами також в цьому допомагають, але всі вони знаходяться в приміщенні, тож саме «вигуляти» там не вийде.
3. Більше вже для здоров’я та фізичного розвитку дуже важливо змушувати дітей рухатися, лазити та стрибати, особливо в наші комп’ютерні часи. Змусити займатися зарядкою не так просто.
4. Розвиток. Дитячі майданчики чудово допомагають розвиватися, вчать боротися з перешкодами, вчать спілкуванню з однолітками, вчать ризикувати і отримувати болючий досвід пошуку межі своїх можливостей.
5. Гарний смак. Як і інше оточення вони повинні змалку прививати гарний смак. І, звісно, з цим пунктом в країні все просто погано.
6. Безпека. Написав цей пункт останнім, але він дуже важливий. Дитячі майданчики повинні бути безпечними хоча й в той самий час повинні надавати можливість ризикувати. Тому з цим все неоднозначно і дуже складно.
Далі кілька слів стосовно їхньої ієрархії.
1. Прибудинкові. Простіше кажучи це ті майданчики, які повинні бути в кожному дворі. Вони спокійно можуть бути маленькими і складатися, наприклад, лише з пісочниці, лазалки та гойдалки. Розмір більше залежить від розміру будинків, але навіть для великих будинків краще, мабуть, кілька маленьких, ніж один великий, щоб не було від нього багато галасу.
2. Районні. Кожен будинок знаходиться в якомусь районі (або в межах якоїсь території) де відбувається весь рух: там є транспорт, або центральні магазини, або місцевий парк, алея чи будинок культури, центральна площа … В кожному районі своє місце, але воно зазвичай є. Тут майданчики вже повинні бути різноманітними, великими та мати безліч різних елементів.
3. Центральні та туристичні місця. Якщо в невеличкому місті таке місце зазвичай лише одне, то в обласних центрах, а тим паче в містах мільйонниках їх вже набагато більше одного. Такі майданчики вже впливають на сприйманні міста чи окремого туристичного місця в цілому і займатися плануванням та проектуванням таких, на мою думку, повинні тільки архітектори. Вони повинні бути унікальними і в жодному разі не бути якимись типовими проектами.
Трошки прикладів. Спочатку стосовно прибудинкових. Тут, як пощастить. Зазвичай їх або немає зовсім, або є щось схоже на це (це в гіршому випадку):
Або в кращому випадку:
Насправді з цим не скрізь погано, а завдяки різним депутатам, кандидатам в депутати або просто великим підприємствам, які розташовані в місті, будинки та двори мають можливість отримати щось схоже на другий варіант. Мабуть, якби не було виборів, то було б все набагато гірше. В більшості варіантів можна побачити штамповані гірки та каруселі, інколи щось індивідуальне. Взагалі, можна сказати, що з цим більш-менш нормально, але депутатів на всіх не вистачає.
Тепер районні. В невеличких селищах та містах тут все залежить від місцевої влади і це один з показників, чи виконує ця влада свої обов’язки. Тут також є варіанти. Наприклад, Золотоноша. Не хочу тут нічого коментувати, але для центрального майданчика в центральному парку міста це … без матюків коментувати неможливо.
Чигирин. Так в місті є величезна туристична частина, але й в звичайному не туристичному парку, можна побачити щось пристойне. Питань стосовно парку в мене виникло багато, але майданчик тут непоганий.
Зачепилівка. Все просто і чистенько.
Конотоп. Тут цікавий приклад, як на мене. Тут вже помітно, що над локацією думали, зробили нормальний паркінг, поруч із штампованими елементами можна зустріти цікаві та оригінальні штуки, але все не так однозначно: деякі гойдалки запросто можуть зламати дітям руку або голову, а взагалом помітно, що це була разова акція і влада на цей дитячий майданчик забила і зараз на ньому все поступово розвалюється та розламується.
Парк Горького в Одесі. Тут все просто. Велика стандартна жовто-зелено-червона штука по якій лазять діти і трошки ще невеличких локацій. На трієчку, але як для не туристичної частини Одеси зійде.
Хоча навіть тут зустрічаються кілька цікавих штук, як, наприклад, такі інтерактивні дошки для найменших. Недорого, але цікаво.
І якщо парку Горького стандартний дитячий майданчик можна пробачити, то що такий майданчик робить в Стамбульському парку мені не зрозуміло. Так він трохи новіший, так там є цікаві штуки, тіпа кубиків для альпіністів, але стандартного там взагалі немає бути. Це ж самий центр мільйонного туристичного міста. Нагадаю, що сам Стамбульський парк виглядає якось так:
Дійсно класний парк, в якому продумано майже все, окрім дитячого майданчику.
Плавно підійшли до центральних майданчиків в великих та туристичних містах. Річ в тім, що з цим в нашій країні все погано. Можна сказати, що їх немає. Їх настільки мало, що можу навести фото тільки трьох з них. Перший – це відома багатьом Пейзажна алея в Києві.
Дитячий майданчик створений українським скульптором Костянтином Скритуцьким і налічує безліч різноманітних ігрових конструкцій.
Другий – це новий дитячий майданчик в уманській Софіївці.
Він не дуже великий, але на ньому вистачає цікавих і оригінальних штук.
І останній – це зовсім маленький ігровий майданчик в центрі Івано-Франківська.
Можливо по країні ще кілька штук знайдеться, то було б цікаво про них дізнатися, а так можу згадати ще наче один в Києві, можливо, новий парк в Кам’янському, теоретично щось повинно бути в Харкові та Дніпрі, але точно пригадати не можу. Наостанок хочу показати кілька фото з інтернету, як в моєму розумінні можуть виглядати оригінальні дитячі майданчики. Берлін (джерело: berlin-playgrounds.de)
Юрмала (джерело: latvia.travel)
Мадрид (джерело: diario.madrid.es)
Варшава (джерело: kidsintheciti.pl)
Лондон (джерело: londontown.com)
Будапешт (джерело: welovebudapest.com)
Можна ще почитати:
- Пейзажна алея
- Рівненська дитяча залізниця
- Рейтинг обласних центрів України
Tags: