Канів

[tourist_ua]

Канів – п’яте за розмірами місто в Черкаській області, в якому проживає всього 25 тисяч осіб, тим не менш, достатньо відоме в Україні, в першу чергу завдяки Тарасу Шевченку. Одразу про враження: від міста очікував набагато більше, втім все одно цікавого вистачає, на відміну від багатьох інших райцентрів України. Почну, мабуть, з автовокзалу. Ця сама ж будівля одночасно є річковим вокзалом. Як на мене дуже продумано, особливо беручи до уваги, що пасажирських перевезень по Дніпру як явища в Україні, можна сказати, не існує. Вокзал новий, сучасний, як на мене, та чистий. Хіба що металеві лавочки не сподобалися, а так – круто.



Успенський собор – одне з небагатьох місць, де красиво та затишно. Він, до речі, дуже старий, збудований у 1144 році.


Територія навколо храму теж доглянута, всюди квіти, дерева, пам’ятники та інші дрібниці.


Поруч із храмом стоїть отакий пам’ятник. За часів союзу храми не дуже поважали і чомусь майже біля кожного великого храму обов’язково ставили якусь стелу чи меморіал на честь великої вітчизняної війни або пам’ятник якомусь комуністу.


Ще одне цікаве місце в Каневі – музей військової техніки просто неба. Тут по всіх експонатах можна полазити, на багатьох можна щось покрутити, тож цікаво.


Найкращий експонат цього музею, то є мабуть бронепотяг.


Мабуть важили такі вагони добряче.


І звісно ж найвідоміше місце в Каневі – це Тарасова гора, де було поховано відомого поета та художника згідно з його заповітом. З того часу цю гору і стали називати Тарасовою, до того вона мала назву Чернеча гора.


Забиратися на гору по сходинках треба доволі довго, але зверху відкриваються дуже гарні краєвиди. Видно і Дніпро, і кручі, і багато чого іншого. Взагалі вся ця територія – це Шевченківський національний заповідник.


На останок, мабуть, викладу світлину старого Канівського залізничного мосту, який було підірвано в 1943 році. З того часу міст не відновлювали, він досі стоїть закинутий. Як раз тому залізнична гілка Черкаси-Золотоноша фактично стала тупиковою, а от раніше вона проходила через Золотоношу на Канів та далі на Миронівку. Зараз в Каневі вже немає навіть залізничного вокзалу, після війни все розібрали. Тому, якщо хочеться громадським транспортом дістатися Канева – то тільки автобус.




Можна ще почитати:
- Боярка. Скрізь можна зайти щось цікаве
- Миргород (радянський курорт)

Comments

[ukurainajin]

Пам'ятаю, як вдералися по сходах на цю гору — тоді це був шмат випробування для мене. І як забув зняти кришечку з об'єктива :)

[tourist_ua]

Мабуть я ще не такий старий :)) "Вдерався" доволі весело, а от як туди вагітні дівчата лізли, або з маленькими дітьми - то вже справжні герої.

[ukurainajin]

А, забув сказати, що я тоді малий був. І це були перші у моєму житті такі довжелезні сходи. З дідом з Черкас на запорожці ну-мо покаталися областю.

[tourist_ua]

:)

[p35]

Автовокзал який зробили)), я його пам'ятаю ще старим, всередині горобці літали.
А зовсім поряд на Дніпрі дебаркадер був, стара дерев'яна споруда з "кімнатами відпочинку". З Дніпра до Каніва можна було "Ракетою" доплисти, ввечері вже було пізно ще далі їхати, то на дебаркадері ночували, а вранці першим автобусом (ПАЗики бігали ще старі-смердючи) вже далі - куди тре було))

А як мені малій було дивно, що стільки туристів-іноземців на горі Тарасовій, та в самому Каневі, бо ж в Дніпрі тоді майже жодного не було.

[tourist_ua]

Ракети були крутим транспортом. Зараз вже кілька років обіцяють, що знов з'явиться нормальне пасажирське сполучення Київ-Канів-Черкаси-Кременчук та далі по Дніпру, але поки що його не видно(