![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Золотоноша – це невелике місто, райцентр в Черкаській області. В принципі – це не найбідніше місто в області: маслоробний комбінат Молочного альянсу, лікеро-горілчаний завод Златогор, відомий виробник сидрів РоялФрут, завод MacCoffee, наче гроші в місті водяться, а відповідно можна сподіватися, що в місті є на що подивитися. До того ж місту вже більше двохсот років.
А от старовинних будинків виявилося не дуже й то багато. Непоганий будинок займає Золотоніська районна рада.
Отой невідомий прапор виявився прапором Золотоніського району.
В міської ради будинок трохи простіший.
А от будинок чоловічої гімназії 1910 року дуже сподобався.
Свято-Успенський собор Московського патріархату. Чомусь останнім часом помічається тенденція скрізь ставити золоті куполи навіть там де вони недоречні. На цьому храмі вони теж з’явилися не так давно. Із зеленими куполами храм виглядав, як на мене, красивіше.
На околиці міста розташований великий Красногірський жіночий монастир. Дуже багатьом цей монастир подобається.
Цікаву алейку біля себе зробило місцеве підприємство Талісман: з лавочками гойдалками і таке інше.
Щоправда раніше тут стояла величезна кількість крутих гарненьких звірушек: зайців, жирафів, слонів, але потім все це зникло і оця відьма – це майже все, що лишилося.
В центрі ще можна подивитися на будинок культури.
І на купу голубів.
Ще один будок в центрі.
І фонтан, який навіть не знаю, чи працює влітку чи ні.
Може вже не дуже оригінальна, але працююча кав’ярня на колесах.
З іншого боку.
А це вже пам’ятник в центральному сквері міста – практично єдиному місці, де можна погуляти і залишитися при цьому чистим.
А із особистих вражень, Золотоноша капець яке брудне місто. Бруд скрізь. Не в тому сенсі, що скрізь смітять, з цим наче більш-менш. Просто скрізь звичайний бруд, багнюка, земля одним словом. Асфальту багато де немає, газону немає, доріжок немає, дитячих майданчиків немає, а якщо і є, то діставатися до них треба в гумових чоботах, тих які рибалки до пояса натягують. Шевченку тут пощастило, він високо сидить.
Мабуть від нема чого робити вишивають на парканах.
Чудовий дитячий майданчик, який змалку привчає любити свою землю, благо її тут багато.
Навіть не знаю, чи працює ця штука хоч колись, але мами й тата тут катають своїх малеч: тато тягне, мама штовхає.
Нащо пертися в Чорнобиль, в нас свої парки є.
А оце мабуть найкраще, що побачив в цьому парку, не знаю хто їх тут поставив та розфарбував, але виглядають прикольно.
Коротше кажучи, місто мені не сподобалося, мабуть сподівався на щось краще. Раніше думав, що в Смілі погано, а після Золотоноші в Смілу навіть хочеться повертатися, там хоча б видно якісь рухи в бік покращення. А поки ж Золотоношу можна проїхати і по об’їзній дорозі, тільки там теж біда – дороги то немає, доводиться проповзати по об’їзній. Така от Золотоноша.
Можна ще почитати:
- Сміла
- Закинутий Драбів
- Канів
- Корсунь-Шевченківський
А от старовинних будинків виявилося не дуже й то багато. Непоганий будинок займає Золотоніська районна рада.
Отой невідомий прапор виявився прапором Золотоніського району.
В міської ради будинок трохи простіший.
А от будинок чоловічої гімназії 1910 року дуже сподобався.
Свято-Успенський собор Московського патріархату. Чомусь останнім часом помічається тенденція скрізь ставити золоті куполи навіть там де вони недоречні. На цьому храмі вони теж з’явилися не так давно. Із зеленими куполами храм виглядав, як на мене, красивіше.
На околиці міста розташований великий Красногірський жіночий монастир. Дуже багатьом цей монастир подобається.
Цікаву алейку біля себе зробило місцеве підприємство Талісман: з лавочками гойдалками і таке інше.
Щоправда раніше тут стояла величезна кількість крутих гарненьких звірушек: зайців, жирафів, слонів, але потім все це зникло і оця відьма – це майже все, що лишилося.
В центрі ще можна подивитися на будинок культури.
І на купу голубів.
Ще один будок в центрі.
І фонтан, який навіть не знаю, чи працює влітку чи ні.
Може вже не дуже оригінальна, але працююча кав’ярня на колесах.
З іншого боку.
А це вже пам’ятник в центральному сквері міста – практично єдиному місці, де можна погуляти і залишитися при цьому чистим.
А із особистих вражень, Золотоноша капець яке брудне місто. Бруд скрізь. Не в тому сенсі, що скрізь смітять, з цим наче більш-менш. Просто скрізь звичайний бруд, багнюка, земля одним словом. Асфальту багато де немає, газону немає, доріжок немає, дитячих майданчиків немає, а якщо і є, то діставатися до них треба в гумових чоботах, тих які рибалки до пояса натягують. Шевченку тут пощастило, він високо сидить.
Мабуть від нема чого робити вишивають на парканах.
Чудовий дитячий майданчик, який змалку привчає любити свою землю, благо її тут багато.
Навіть не знаю, чи працює ця штука хоч колись, але мами й тата тут катають своїх малеч: тато тягне, мама штовхає.
Нащо пертися в Чорнобиль, в нас свої парки є.
А оце мабуть найкраще, що побачив в цьому парку, не знаю хто їх тут поставив та розфарбував, але виглядають прикольно.
Коротше кажучи, місто мені не сподобалося, мабуть сподівався на щось краще. Раніше думав, що в Смілі погано, а після Золотоноші в Смілу навіть хочеться повертатися, там хоча б видно якісь рухи в бік покращення. А поки ж Золотоношу можна проїхати і по об’їзній дорозі, тільки там теж біда – дороги то немає, доводиться проповзати по об’їзній. Така от Золотоноша.
Можна ще почитати:
- Сміла
- Закинутий Драбів
- Канів
- Корсунь-Шевченківський
Tags: